9 серпня відзначається Міжнародний день корінних народів світу. Його 1994 року заснувала Генасамблея ООН для щорічної солідарності з тими народами, які становлять меншість на своїй батьківщині. Поряд з українцями корінними народами в Україні є кримські татари, караїми та кримчаки. Їхня історична батьківщина – Крим.
Наскільки змінилося становище корінних народів Криму через анексію півострова та повномасштабну війну? Чи продовжують вони там мешкати? Яку політику веде Росія щодо корінних народів Криму? Про це ведуча Олена Бадюк поговорила із представниками корінних народів України.
Як пояснює Український інститут національної пам'яті, корінний народ – це не те саме, що національна меншина. В Україні мешкає чимало національних меншин і лише кілька корінних народів. Щоб бути корінним народом, етнічна спільнота мала сформуватися саме на території України, бути носієм самобутньої мови і культури та не мати власної держави за межами України.
Міжнародне право та українське законодавство захищають корінні народи. Йдеться, насамперед, про збереження та розвиток власної мови, культури і традицій. А також про захист від утисків, примусової асиміляції чи геноциду. Проте в окупованому Криму представники корінних народів стикаються із протилежною реальністю.
Кримчаки – найменший корінний народ, визнаний законодавчо. Вони сповідують ортодоксальний юдаїзм, але мають окремий молитовний ритуал.
Водночас є тюркомовним народом. Віра – причина масового знищення кримчаків під час Другої світової війни у Криму. Нацисти прирівняли їх до євреїв. Тоді загинуло близько 80% кримчаків.
Після початку окупації Криму частина цього нечисленного народу вимушено залишила півострів.
Заступник голови «Фонду дослідження та підтримки корінних народів Криму» В'ячеслав Ломброзо наголошує, що в умовах відсутності достовірної статистики говорити про точну кількість кримчаків у Криму, на підконтрольній Україні території чи за кордоном неможливо.
За його словами, після окупації півострова частина представників народу залишила свої домівки, але багато хто залишився в Криму – особливо люди похилого віку.
В'ячеслав Лоброзо
«Якщо ми беремо за основу попередній перепис населення, який проводили у 2001 році, там зазначено, що на території Автономної Республіки Крим проживало 204 кримчаки», – каже В'ячеслав Ломброзо.
Він акцентує увагу на тому, що російський перепис, проведений після 2014 року, не визнається як легітимний. Крім того, важливою для кримчаків залишається присутність у Криму таких об'єктів, як Національний музей кримчаків та Кримське республіканське товариство «К'римчахлар».
«Основна проблема саме полягає в тому, що кримчаки за межами Криму не мають такого куточка землі, де б усе нагадувало про їх існування», – зазначив Ломброзо.
На підконтрольній Україні території, за його словами, мешкає близько п'яти сімей, які підтримують зв'язок з організацією. При цьому однією з цілей Фонду залишається відродження кримчацької ідентичності серед молоді – і навіть серед тих, хто опинився за кордоном.
БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ: Чому політичні прагнення кримських татар зосереджені на автономії?«Ми намагаємося все ж таки налагодити зв'язок із тими кримчаками, які перебувають за кордоном, щоб запитати їхню думку. Тому що одна з наших цілей – це саме зробити так, щоб за підтримки України бути кримчаком стало престижно», – наголосив він.
Представник Фонду зазначає, що немає даних про переслідування кримчаків як етнічної групи. Однак, за його словами, порушення прав відбуваються у прихованих формах – як неможливість говорити відкрито, обмежений доступ до культових об'єктів і відсутність повноцінного наукового обміну.
«Якщо зрозуміти, що музей, розташований у Криму, якщо він багато років збирав артефакти від багатьох сімей, і зараз до них немає доступу навіть у світової науки чи тюркологів – це не лише порушення прав», – каже В'ячеслав Ломброзо.
Караїми споріднені з кримськими татарами, але відрізняються своєю релігією. Вона схожа з іудейською, але все ж таки інша.
Караїмська кенаса у стародавньому поселенні Чуфут-Кале
Караїми визнають Старий Завіт, але відмовляються від тлумачень Святого Письма та правил, викладених у Талмуді, якими керуються ортодоксальні євреї. Назва «караїми» перекладається з давньоєврейської як «люди Писання».
Незважаючи на релігійну подібність із євреями, караїми уникли масового знищення під час Другої світової війни. За радянської влади караїмські громади значно скоротилися. Крім Криму, караїмські громади були у Галичі, Луцьку, Мелітополі та Харкові.
Голова Харківської караїмської релігійної громади Олександр Дзюба каже, що з моменту останнього перепису 2001 року, коли в Україні налічувалося близько 1200 караїмів, точних даних немає.
Дворик сімферопольської кенаси. Кримські караїми з різних куточків півострова на святкуванні традиційного караїмського свята врожаю у 2019 році
Він підкреслює, що сьогодні поза Кримом живуть «кілька сотень» караїмів, а до активних належить кілька десятків людей.
Олександр Дзюба
«Я знаю кілька десятків людей, які, власне, цікавляться караїмською культурою, виходять на зв'язок, беруть участь у якихось заходах», – наголосив Дзюба.
За його словами, окупація Криму та вторгнення Росії до Мелітополя фактично знищили караїмську громаду в цьому місті. Раніше активне та культурно насичене життя змінилося вимушеною втечею членів громади і втратою інфраструктури.
Там був і ансамбль, там були і курси мови. Загалом, можна сказати, що життя вирувало. На сьогодні від цього залишилися лише спогади», – каже Олександр Дзюба.
Він додає, що частина караїмів із Мелітополя сьогодні мешкає у Запоріжжі, інші – поїхали за кордон. У Харкові громада збереглася частково, незважаючи на близькість до зони бойових дій.
БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ: Греків Кремль у Криму відвів «у тінь»«Караїми збираються, збираються по суботах, у свята іноді. Ну, не завжди, але коли дозволяє ситуація», – розповідає він.
У Криму, за словами Дзюби, тиск на караїмів не має явно репресивного характеру, однак створюються умови, що ускладнюють розвиток громади. Серед прикладів – припинення випуску багаторічного журналу, зникнення спеціалізованих сайтів та відчуття невпевненості.
«Вони (караїми з Криму) прямо не говорять, вони уникають прямих відповідей на прямі запитання, але видно, що не почуваються вільно», – наголосив Олександр Дзюба.
Найбільш численним із трьох корінних народів є кримські татари. Як пише Український інститут національної пам'яті, цей народ пережив завоювання своєї держави Російською імперією наприкінці XVIII століття, переслідування культурної еліти більшовицькою владою та у результаті – депортацію 1944 року з майже півстолітньою забороною на повернення додому.
Ханський палац у Бахчисараї – єдиний у світі зразок кримськотатарської палацової архітектури (архівне фото)
З початком окупації Криму розпочалася нова хвиля переслідувань. За даними Кримськотатарського ресурсного центру, загалом за роки анексії відомо про 425 політичних ув'язнених, 249 з них (тобто більшість) – це представники кримськотатарського народу.
Станція Сирень (до 1952 року – Сюрень). Звідси радянська влада під час депортації силоміць вивезла за межі півострова десятки тисяч кримських татар
Народний депутат України та заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз пов'язує політику Росії щодо кримських татар із бажанням витіснити корінний народ з півострова та стерти сліди їхньої присутності.
Ахтем Чийгоз
«Хочуть залишити Крим без кримських татар, тому що вони (російська влада) не можуть довести свою скрєпу, що Крим – російський», – сказав Чийгоз.
На його думку, з історичного погляду кримські татари сприймаються в Росії як загроза, оскільки їхня присутність руйнує імперський наратив.
Мітинг біля ВР АРК, 26 лютого 2014 року
Крім того, кримські татари, за словами Чийгоза, продовжують нагадувати світові, що Крим – це Україна, що викликає роздратування у Кремля.
«Які б політичні проєкти не намагалася провести Росія в Криму, у неї це не виходить, тому що є голос корінного народу», – сказав він.
Мітинг у День пам'яті жертв депортації кримськотатарського народу з Криму на центральній площі Сімферополя, 2006 рік
Чийгоз зазначає, що Росія перетворила корінні народи, що живуть на її території, на фольклорні групи, позбавлені реального впливу та прав.
«Жодного захисту прав корінних народів на території Росії не існує. Загалом такого поняття, як право, на території Росії немає», – упевнений Ахтем Чийгоз.
Особливо небезпечним він вважає системний характер репресій. Росія до останнього намагатиметься за допомогою терору знищити право на самовизначення, каже Чийгоз.
«Є імперія, яка сьогодні бандитська, і для утримання своєї влади вона здійснює терор стосовно всіх, абсолютно всіх національних груп корінних народів, тому що Росія сама – це Московія, ось це болото. Тому вони знають, що настане час, коли і Кавказ, і Башкортостан, і Татарстан, та інші вільні народи висунуть свої права. І це відповідатиме міжнародним нормам», – наголосив Ахтем Чийгоз.
БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ: «У Росії переписують історію кримських татар»Він також вказує на важливу роль Туреччини як міжнародного партнера України у захисті прав кримських татар та інших корінних народів. За його словами, саме Анкара з 2014 року послідовно піднімає питання порушення прав кримських татар.
«Поки вся Європа розгойдувалася, Туреччина вже тоді не просто заявляла, а й акцентувала увагу на долі кримських татар», – зазначив Чийгоз.
Лідер кримських татар Мустафа Джемілєв (ліворуч) та президент Туреччини Реджеп Ердоган
На думку Ахтема Чийгоза, всі жахи російської окупації стануть очевидними лише після деокупації півострова.
«Те, що ми побачимо після звільнення Криму, буде жахливим, тому що ми моніторимо тільки те, що можемо моніторити», – каже він.
За даними Представництва президента в Автономній Республіці Крим, після початку анексії Криму корінні народи України почали зазнавати утисків і переслідувань з боку Росії за свою принципову підтримку ідеї територіальної цілісності та суверенітету України. Тільки деокупація українського півострова зможе зупинити жахливі та незаконні дії Росії, вважають у відомстві.
Україна кілька років тому ухвалила закон «Про корінні народи». Президент Росії Путін тоді порівняв його із законами Третього рейху та назвав «зброєю масового ураження», оскільки, на його думку, до переліку корінних народів мали увійти росіяни. Як пише видання «Важные истории», започатковане російськими журналістами в Латвії, в Росії живуть 47 корінних нечисленних народів. Кількість більшості їх скоротилася протягом останніх понад десяти років. А деякі – на межі зникнення. За російськими законами корінні народи можуть скористатися правом на альтернативну службу, проте на період мобілізації ця можливість не поширюється. Корінні народи масово вирушають на війну, – пишуть журналісти.
БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ: КРЦ запустив у соціальних мережах акцію «Корінні народи мають значення для України»